Тафальні ландшафти

  З розвитком та поглибленням антропогенного ландшафтознавства в наукових працях з’являються нові види антропогенних ландшафтів.

До таких, зокрема, належать тафальні та сакральні антропогенні ландшафти. 

 Тафальні (від грецького taphe – поховання, могила) ландшафти почали формуватися з прадавніх часів, коли місця поховання вибиралися досить різноманітні: від звичайного закопування в землю, до екзотичних поховань – на спеціальних помостах чи деревах. Прикладом давніх тафальних ландшафтів на території України є кургани. 

Значну кількість тафальних ландшафтів можна віднес-ти до власне антропогенних ландшафтів, а та їх частина, де відбувається подальше функціонування, – ландшафтно-інженерних систем (зокрема діючі цвинтарі, де серед най-більш відомих можна назвати – Байковий (Київ). Тафальні ландшафти дуже відрізняються між собою як за розмірами – від невеликих склепів та курганів (3-4 м2 ) до гігантських споруд (з площами до 400 га та висотою 120-130 м), – так і структурою. Якщо розглядати тафальні ландшафти в істори-чному розрізі, то слід їх віднести до одного з видів пам’яток, а саме поховання. Найбільш поширені види поховань – кур-гани та ґрунтові могильники. Кургани – це горби, насипані над могилою, як прави-ло, круглої форми або висоти від 20-30 см до кількох м. Ґрун-тові могильники не мають насипу, їх важче відшукати. Кур-гани та могильники поширені по всій території України, а саме там, де були стоянки давніх племен. Сучасні тафальні ландшафти, а саме кладовища, по-ширені поблизу населених пунктів, а можливо і на їх терито-рії у зв’язку з розростанням територій цих пунктів.