Лісокультурні лісові ландшафти – ліси того самого типу, що і до вирубки, відновлення яких відбулося стихійно, частіше вегетативним шляхом, паростками з пнів. На даний час це найбільш продуктивні ліси, але вони займають лише 28-32% площ лісових масивів. Неодноразові вирубки знижу-ють довговічність і продуктивність на 5-7, а то й 10-12% ко-жного нового покоління паростків лісів. Змінюються струк-тура ярусів та видовий склад деревостанів та підліску. Вто-ринні або похідні, лісові ландшафти формуються на місці ко-рінних після вирубки шляхом захоплення їх площ малоцін-ними деревними культурами, що активно ростуть на освітле-них місцях. Як і умовно натуральні, похідні ліси значно по-ширені і займають до 20-22% лісових площ України. Їх нева-жко відрізнити від корінних або умовно натуральних. У похі-дних лісах можна побачити сліди (залишки) корінних лісів: пні, паростки, чагарники, трави, які їм не властиві. Лісокуль-турні ландшафти – ліси, штучно насаджені людиною. У гус-тозаселених районах вони займають більші площі, ліси похі-дні та умовно натуральні, поширені на території всієї Украї-ни, але особливо виділяються Донецька, Харківська та Лу-ганська області.
Звичайно, що найменше труднощів виникає при ство-ренні лісокультур у смузі мішаних лісів з їх оптимальними умовами для росту лісу. У лісостепу і степу приживлюваність і подальший розвиток залежать від вибору місця, складу по-рід і способу посадки та особливо лісотехніки (догляду).
Лісокультурні ландшафти України належать до типу багаторічних, частково рекультивованих антропогенних ком-плексів. При вдалому виборі порід дерев, місця посадки і не-обхідній лісотехніці вони можуть існувати десятиріччями і навіть не одне сторіччя. Після знищення штучних посадок лісу, так само як і натуральних, залишаються помітні сліди – пні, паростки, кущі та трави, які не властиві корінному лісу.
Таким чином, територія України – це складне природ-но-господарське (антропогенне) утворення, що сформувалось завдяки просторовому об’єднанню і тривалому функціону-ванню здебільшого сільськогосподарських і лісогосподарсь-ких антропогенних ландшафтів.
Звичайно, що найменше труднощів виникає при ство-ренні лісокультур у смузі мішаних лісів з їх оптимальними умовами для росту лісу. У лісостепу і степу приживлюваність і подальший розвиток залежать від вибору місця, складу по-рід і способу посадки та особливо лісотехніки (догляду).
Лісокультурні ландшафти України належать до типу багаторічних, частково рекультивованих антропогенних ком-плексів. При вдалому виборі порід дерев, місця посадки і не-обхідній лісотехніці вони можуть існувати десятиріччями і навіть не одне сторіччя. Після знищення штучних посадок лісу, так само як і натуральних, залишаються помітні сліди – пні, паростки, кущі та трави, які не властиві корінному лісу.
Таким чином, територія України – це складне природ-но-господарське (антропогенне) утворення, що сформувалось завдяки просторовому об’єднанню і тривалому функціону-ванню здебільшого сільськогосподарських і лісогосподарсь-ких антропогенних ландшафтів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий